У монографії вперше в українському історичному та богословському дискурсах здійснено наукову спробу широкого дослідження монотелітства – доктрини про одну волю в Христі, яка не лише привела до догматичної контроверсії, а й спричинила виникнення цілого руху у Візантії VII століття. Автор аргументовано доводить, що монотелітство потрібно розглядати у трьох тісно переплетених між собою аспектах – доктринальному, політичному та соціогуманітарному, і показує, що первинна сутність монотелітського руху мала політико-ідеологічну основу, а богословська доктрина, хоч і творила фон для монотелітської полеміки, не становила найглибиннішої її сутності. Визначальним чинником монотелітської суперечки був її соціогуманітарний елемент.
Для науковців, викладачів, студентів, усіх, хто цікавиться історією Візантії, історією Церкви й історією християнської думки.