Народилася 1942 року в Перу. Раннє дитинство провела в Чилі, в отроцтві і юності жила у Болівії, у Лівані. Після військового перевороту в Чилі 1973 року експатріювалася у Венесуелу, а з 1987 року живе як емігрантка в Каліфорнії. Називає себе «вічною іноземкою».
Розпочала свою літературну кар'єру в журналістиці у Чилі і Венесуелі. У 1982 році її епічний дебют «Дім духів» став одним з легендарних романів латиноамериканської літератури. За ним з'явилося багато інших, і всі вони здобули міжнародний успіх. Її твори було перекладено сорока мовами і продано понад сімдесят мільйонів примірників: вона є найбільш читаною іспаномовною письменницею. Альєнде отримала понад шістдесят міжнародних нагород, серед них – Національну літературну премію Чилі у 2010 році, датську Премію Ганса Крістіана Андерсена (2012) – за трилогію «Спогади Орла і Ягуара», а 2014 року – Президентську медаль Свободи, найвищу цивільну відзнаку США. 2018 року Ісабель Альєнде стала першою іспаномовною письменницею, нагородженою медаллю пошани National Book Award у Сполучених Штатах – за значний внесок у красне письменство.
«Дім духів», «Про кохання і морок», «Ева Луна», «Оповідки Еви Луни», «Нескінченний план», «Паула», «Афродіта», «Донька фортуни», «Портрет сепією», «Місто чудовиськ», «Моя вигадана країна», «Королівство Золотого дракона», «Зорро», «Ліс пігмеїв», «Інес душі моєї», «Сума днів», «Острів у глибині моря», «Щоденник Маї», «Гра у Ripper», «Японський коханець», «Там, за зимою», «Довгий пелюсток моря».
Ісабель Альєнде поринає у спогади і пропонує нам зворушливу книжку про її ставлення до фемінізму і того факту, що вона є жінкою. «Кожен прожитий рік і кожна зморшка розповідають мою історію», – велика чилійська письменниця запрошує нас супроводити її у хвилюючій мандрівці, в якій переглядає свою життєтворчість. Розповідає про дуже важливих у її житті жінок: рідних Панчіту, Паулу, літагента Кармен Бальсельс, за якими тужить; видатних письменниць, бунтарок у мистецтві, зокрема Вірджинію Вулф, Маргарет Етвуд та Ів Енслер; а ще безіменних жінок, які пережили насильство, однак, сповнені гідності і відваги, підводяться і йдуть уперед. Усіх тих, хто незмінно супроводжував її по життю та її надихають: жінки її душі. Вона міркує про рух #MeToo, про нещодавні соціальні заворушення в її рідній країні і про тривожну ситуацію, в якій усі ми живемо з приходом пандемії. І все це – не втрачаючи тієї характерної для неї пристрасті до життя і наполягаючи, що попри вік завжди є час для любові. Хай та що, доросле життя треба проживати, відчувати і насолоджуватися ним на повну силу.
Ісабель АЛЬЕНДЕ про свою книжку
Ісабель Альєнде народилася 1942 року в Перу. Раннє дитинство провела в Чилі, в отроцтві і юності жила у Болівії, у Лівані. Після військового перевороту в Чилі 1973 року експатріювалася у Венесуелу, а з 1987 року живе як емігрантка в Каліфорнії. Називає себе «вічною іноземкою».
Розпочала свою літературну кар'єру в журналістиці у Чилі і Венесуелі. У 1982 році її епічний дебют «Дім духів» став одним з легендарних романів латиноамериканської літератури. За ним з'явилося багато інших, і всі вони здобули міжнародний успіх. Її твори було перекладено сорока мовами і продано понад сімдесят мільйонів примірників: вона є найбільш читаною іспаномовною письменницею. Альєнде отримала понад шістдесят міжнародних нагород, серед них – Національну літературну премію Чилі у 2010 році, датську Премію Ганса Крістіана Андерсена (2012) – за трилогію «Спогади Орла і Ягуара», а 2014 року – Президентську медаль Свободи, найвищу цивільну відзнаку США. 2018 року Ісабель Альєнде стала першою іспаномовною письменницею, нагородженою медаллю пошани National Book Award у Сполучених Штатах – за значний внесок у красне письменство.
«Дім духів», «Про кохання і морок», «Ева Луна», «Оповідки Еви Луни», «Нескінченний план», «Паула», «Афродіта», «Донька фортуни», «Портрет сепією», «Місто чудовиськ», «Моя вигадана країна», «Королівство Золотого дракона», «Зорро», «Ліс пігмеїв», «Інес душі моєї», «Сума днів», «Острів у глибині моря», «Щоденник Маї», «Гра у Ripper», «Японський коханець», «Там, за зимою», «Довгий пелюсток моря».
визначна чилійська письменниця-романіст, журналістка, сценаристка, акторка, племінниця Сальвадора Альєнде. Ісабель Альєнде займається журналістикою, пише театральні п'єси і викладає літературу в декількох університетах. Одна з найбільш відомих латиноамериканських письменниць.
Лауреат Національної премії Чилі з літератури(2010), в 2014 році Барак Обама нагородив її Національною медаллю.
Ісабель Альєнде народилася у 1942 році в Перу. Раннє дитинство провела в Чилі, в отроцтві і юності жила в різних місцях. Після військового перевороту в Чилі 1973 року експатріювалася у Венесуелу, а з 1987 року живе як емігрантка в Каліфорнії. Називає себе “вічною іноземкою”.
Розпочала свою літературну кар'єру в журналістиці у Чилі і Венесуелі. У 1982 році її перший роман “Дім духів” став одним з легендарних титулів латиноамериканської літератури. За ним з'явилося багато інших, і всі вони здобули міжнародний успіх. Її твори було перекладено сорока мовами і продано понад сімдесят мільйонів їхніх примірників: вона є найбільш читаною іспаномовною письменницею. Альєнде отримала понад шістдесят міжнародних нагород, серед них - Національну літературну премію Чилі у 2010 році, датську Премію Ганса Крістіана Андерсена в 2012 році - за трилогію “ Спогади Орла і Ягуара”, а в 2014 році Медаль Свободи, найвищу цивільну відзнаку США. У 2018 р. Ісабель Альєнде стала першою іспаномовною письменницею, нагородженою медаллю пошани National Book Award в Сполучених Штатах - за значний внесок у красне письменство.
Альєнде вирізняє чуттєве вміння висловити словом особливості культури, історії своєї батьківщини і страждання свого народу. Її твори просякнуті латиноамериканським магічним реалізмом. Саме тому за нею закріпилось неофіційне звання «Маркеса у спідниці».
Часто мене запитують, скільки правди в моїх книгах і скільки я придумала. Я можу заприсягтися, що кожне моє слово - правда. Якщо цього ще не відбулося, то це, звичайно, буде. Я більше не можу простежити межу між реальністю і фантазією. Тепер, коли я заробляю на життя цією брехнею, мене називають письменницею.
Я пишу, бо я - оповідачка; спочатку була журналісткою, і мала потребу розповідати історії, а з іншого боку мені потрібні мої книжки і ви, мої читачі, без яких моя творчість була б неповною.
Я пишу свої історії на власному досвіді спогадів та історій, які доходять до мене звідусюди. Кожен має якусь історію, повітря просякнуте історіями. Творчий процес загадковий, я не знаю, чому якась тема раптом заволодіває мною та не дає спокою, поки я її досліджую та відтворюю.
Єдине, що мене цікавить як письменницю й як людину, це пристрасті, які є рушійною силою життя та світу... Який обмежений світ, де вітається те, що людина розуміє й контролює, купує й продає!.. Обмежуючись раціональним, ми позбавляємо літературу життя, динаміки...
Національна літературна премію Чилі (2010); датська Премія Ганса Крістіана Андерсена (2012); 2014 року — Президентська медаль Свободи, найвища цивільна відзнака США; National Book Award (2018) у США — за значний внесок у красне письменство.
«Видавництво Анетти Антоненко» засновано Анеттою Антоненко в жовтні 2013 року. З травня 2014 «зосередилася на власному проекті, який стає все більш впливовим на ринку» (Forbes, 15.01.2016). Що ми видаємо: сучасна українська література, сучасна світова література, знакові праці сучасних філософів, соціологів і політологів світу.