"Військовий непотріб"

Анотація

Війна, це не кінець життя.

Війна це таке життя.

Автор книги «Військовий непотріб» під час бойових дій на сході України вів аудіощоденник, в якому спілкувався із побратимами свого "тракторного підрозділу з бригадою вантажників».

Саме ці записи лягли в основу книги, що розповіла про війну не з епічністю та помпезністю, а з правдивістю і разючою відвертістю. Спочатку це були короткі уривки на ФБ, та захоплені щирою розповіддю нічим не прикрашеної війни читачі, просили продовження. І завдяки саме ним розрізнені оповідки через три роки перетворились в книгу.

Книга в першу чергу про людей, які в тяжку годину покинули свої домівки й пішли захищати власну країну. Ці люди були саме в тому місці та саме в той час, коли вони були потрібні. І дякувати Богу, що вони знайшли в собі мужність робити свою важку військову роботу. Саме цим людям автор завдячує поверненням додому.

Всі персонажі в книзі реальні. Це прості військові, однієї артилерійської батареї. Декого із них вже немає. Не всі вони загинули в бою, когось війна дістала вже вдома. Світла їм пам’ять. 

Цікаво, що назва книги - "Військовий непотріб", не є результат творчого пошуку, а реальний вислів одного «великого військового чина». Цей вислів прижився і став мемом, по типу "бандерівців" чи "карателів". Хлопці, навіть, коли замовляють книгу, пишуть: "Привіт, я теж з "військового непотребу".

Події також реальні та описані так, як вони були побачені автором, або зі слів людей, які були поруч. Невимушеність тексту розмов на позиціях, без цензури вимальовує картину, завдяки якій читач зможе уявити, а хтось і згадати, що війна — це не тільки постріли, розриви, руйнування, а ще й побут, почуття, відчайдушні пошуки (пошуки правди, пошуки сенсу і пошуки себе).

Особливу увагу ми приділили дизайну - чадачі оформити книжку так, щоб вона нагадувала про актуальність теми. Уникаючи асоціації друкованих чорно-білих фото з минулим, використали колажі та стилізацію під діджитал графіку. Не меншої уваги приділили підбору шрифтів — ZionTrain Pro Stencil, створений Андрієм Шевченко, виглядає дуже сучано і зберігає відсилання до мілітарістиних написів.