Нам і далі загрожує вічність

Анотація

Під обкладинкою цієї книжки читачі й читачки, зацікавлені культурним багатоманіттям України, знайдуть півтори дюжини біографічних есеїв, розвідок і публікацій документальних матеріалів, присвячених знаковим постатям культурного й суспільного життя Львова та Галичини в ХХ столітті. Це добірка текстів, які поставали уже в новому тисячолітті та є спробою повернення доброї пам’яті про непересічні, яскраві особистості, котрі не з власної волі й цілком незаслужено «випали» з колективної свідомості модерної української нації.

Письменники та письменниці, пристрасні громадські діячі й діячки скаліченого двома світовими війнами регіону, вони або загинули від сталінського (Антін Крушельницький, 1878–1937) та гітлерівського (Руна Райтман, 1890–1942 (?); Бруно Шульц, 1892–1942; Галина Ґурська, 1898–1942) геноциду, чи зазнали травми втрати малої вітчизни, десятиліттями потерпали від переслідувань цензури, змушені були мешкати за кордоном або й узагалі емігрувати, рятуючись від комуністичного тоталітаризму й ксенофобії (Станіслав Вінценз 1888–1971; Іда Камінська, 1899–1980; Станіслав Єжи Лец, 1909–1966; Збіґнєв Герберт, 1924–1998). Їхні сліди припали піском забуття, а блискучий творчий доробок на півстоліття осів у спецхранах, і щойно тепер повертається до нас у цілком зміненій культурній реальності. «Проявлення» цього локального, а водночас дуже універсального спадку неодмінно трансформує образ минулого і наші уявлення про власну ідентичність.

Видання друге.